Джерельні вечорниці

Як би пораділи наші прадідусі й прабабусі тому, що не забуваємо сво-їх традицій! Як би подякували вихованцям і педагогам центру творчості «Джерело»! На Андрія тут влаштували чудові вечорниці, як і годиться — з танцями й піснями, іграми й жартами.
Святий Андрій Первозванний — покровитель молоді. Вона й була го-ловною діючою особою свята.
Ми — у святково прибраній се-лянській хаті. Біля печі відпочивають рогачі, на столі, накритому вишитою скатертиною, — пироги, вареники, хліб. Але ще потрібно са-дити в піч калиту. Господиня (вона ж і ве-дуча свята Марина Іллєнок) очікує гостей, які от-от зручно вмостяться на лавах.
А ось і вони. Веселі, гарні, як на підбір. З кришталевими дівочими голосочками — муніципальний хор «Коралі» (керівник Олеся Потіцька), з піснями «Ой, чи є чи нема», «Правда, люди, правда», «Од Киє-ва до Лубен» — вокальний колектив «Співаночка» (керівник Валентина Демочко), із запальними українськими таночками — колектив народного танцю (керівник
Світлана Стащук), а також головні дійові особи вечорниць — вихованці театраль-ного гуртка (керівники Ольга Хуторна,
Тетяна Негоденко).
…За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, весе-лились, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри. Молодь ближче знайомилася
і пару собі вибирала. Було так заведе-но, що кожне село і навіть вулиця мали «свою» хату для вечорниць. Парубки розважали дівчат оповідка-ми та жартами, аби ті не заспали, адже
треба було півночі дочекатися, щоб по-ворожити...
І тут, на джерельних вечорницях, жартів було вдосталь — старалися Антон Коробельников та Валерій Овсієнко. А ось і
ворожка (Катя Іллєнок), здалеку зачувши гуляння, не забарилась.
Тим часом у печі вже дійшла калита — «з жита сповита та й сонцем налита — для красного цвіту по білому світу».
…Традиційно тісто для неї місили всі по черзі, починаючи від найстаршої до наймолодшої дівчинки. Посередині кор-жа робили дірку. У неї протягували стріч-ку, за яку калиту прив’язували до сволока чи стелі, аби можна було дістати зубами без допомоги рук і вкусити. Як і годиться, кусав її пан Коцюбин-ський, якому всіляко намагався завадити пан Калитинський.
І знову — гамір, жарти, сміх! Знову — танці. За веселощами не счулися, як і розходитись час. Ледь погодились на це. По-братськи калиту поділивши, пирога-ми пригостившись і побажавши всім гос-тям свята:
І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були

Кiлькiсть переглядiв: 8

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.